Відчуття нереальності, ніби ти живеш у фільмі чи твоє тіло видається чужим, може свідчити про розвиток дисоціативного розладу. Така втеча від реальності виникає як захисна реакція на травматичні події. Захищаючись, мозок може забувати, спотворювати й підміняти світ довкола себе. І якщо в короткостроковій перспективі цей захисний механізм може бути адаптивним, то коли тригер зникає, а симптоми залишаються, це може призвести до виникнення розладу. Які виділяють розлади, пов'язані з дисоціацією, і як дати їм раду?