Дейрдре знов озирнулась, і це стало помилкою. Ліва ступня зачепилася за праву щиколотку, Дейрдре впала, розкинувши руки, розбризкавши навколо себе воду, ніби дитина, що пузом ляпається в басейн. Скотт почув, як жінка крекнула, випускаючи повітря.
Скотт догнав її, зупинився, схилився над нею. Жінка вигнулася на одній руці, щоби глянути на нього. Обличчя скривилося від люті й болю.
— Як ти змахлював? — видихнула вона. — Бляха-муха, як ти з…
Він схопив її. Спалахнула блискавка — короткий зблиск, від якого Скотт здригнувся.
— Давай. — Він обвив рукою її талію та потяг угору.
Дейрдре витріщилася на нього. Знову спалахнула блискавка.
— Господи, що ти робиш? Що зі мною відбувається?
Скотт не зреагував. Дейрдре замахала ногами, але не торкаючись вулиці, яка тепер на цілий дюйм потонула у воді; ноги закрутилися в повітрі. Скотт знав, що з нею відбувається, був певен, що це чудово, але сам цього не відчував. Собі вона здавалася легкою, може, навіть більше ніж легкою, проте для нього залишалася важкою, струнке тіло з самих м’язів і сухожиль. Він відпустив її.