Ольга Рєпіна

Гледіс загавкала і стрімголов кинулася до хвіртки, яка вела на дорогу. Всі побігли за собакою.

Коли бувала насамоті, сидячи в кімнаті на м’якому диванчику, вона із задоволенням перебирала і переглядала свої скарби.

Однак її флегматична морда, вуха, що кумедно звисають до землі, сумні очі, які бентежать своєю покірливістю, збивали з пантелику.