Франс де Вааль

Чи є людина прорахунком Бога? Чи це Бог — прорахунок людини?

Чи є людина прорахунком Бога? Чи це Бог — прорахунок людини?

Фрідріх Ніцше1

За п’ять століть по тому ми й досі дискутуємо про місце релігії в суспільстві. Як і за часів Босха, головною темою є мораль. Чи можемо ми уявити собі світ без Бога?

Можливо, це лише моя думка, але я насторожено ставлюся до будь-кого, чия віра є єдиним, що утримує його від огидної поведінки. Чому б не припустити, що наша людяність, у тому числі самоконтроль, що потрібен для створення життєздатного суспільства, є чимось, що вбудовано в нас

Для мене обличчя мавп є так само відмінними, як і людські, хоча обидва види схильні краще розпізнавати осіб свого виду.

Так само й ми, гортаючи фотоальбом, можемо визначити, які

Так само, як і ми, мавпи прагнуть влади, задоволення від сексу, безпеки і ласки. Вони вбивають одне одного за територію і цінують довіру та співпрацю. Так, у нас є комп’ютери та літаки, але психологічно ми й досі влаштовані так само, як і соціальні примати.

Навіть німецький політичний філософ Юрґен Габермас, запеклий марксист і атеїст, дійшов висновку, що втрата релігії, можливо, не зовсім вигідна. Він заявив, що «коли гріх став провиною, ми щось утратили»8.

Проте я не впевнений у тому, що мораль повинна мати авторитет згори. Чому вона не може йти зсередини? Це точно працює стосовно співчуття, але може спрацювати й щодо почуття справедливості.

Пес повторно виконуватиме трюк без винагороди, але відмовиться це робити, щойно побачить, як інший собака отримує за це шматочки ковбаси.

Такі висновки мають значення для людської моралі. Згідно з думкою більшості філософів, ми переконуємо себе в правильності моральних істин. Навіть якщо вони не посилаються на Бога, вони, як і раніше, пропонують низхідний процес, під час якого ми формулюємо принципи, а потім накладаємо їх на людську поведінку