Припала до душі скульптура зі скромною назвою «Дощ» — довготелеса фігура із задертим догори обличчям, на якому лежала величезна прозора крапля. Сева не знав достеменно, яку алегорію намагався втілити художник. Сам він бачив людину, що одиноко стоїть, із надією вдивляючись у небо. А воно плює їй в обличчя, не в змозі більше її бачити.