Світлана Вишневська

– Є таке тверде правило, — сказав мені пізніше Маленький принц. — Встав вранці, вмився, привів себе до ладу — і одразу ж наведи лад і на своїй планеті.

Якщо ти любиш квітку — єдину, якої більше немає на жодній з багатьох мільйонів зірок, цього досить: дивишся на небо і відчуваєш себе щасливим. І кажеш собі: «десь там живе і моя квітка…»

Від кожного треба вимагати те, що він у змозі виконати. Влада передусім має бути розумною. Якщо ти звелиш своєму народові кинутись у море, він влаштує революцію. Я маю право вимагати послуху, бо мої веління розумні.

Від кожного треба вимагати те, що він у змозі виконати. Влада передусім має бути розумною. Якщо ти звелиш своєму народові кинутись у море, він влаштує революцію. Я маю право вимагати послуху, бо мої веління розумні.

Ось мій секрет, він дуже простий: пильним може бути лише серце. Найголовнішого очима не побачиш.
—

Ось мій секрет, він дуже простий: пильним може бути лише серце. Найголовнішого очима не побачиш.

Швидкі поїзди геть переповнені людьми, але вони й самі не усвідомлюють, чого шукають, — сказав Маленький принц. — Тому вони не знають спокою, кидаються на всі боки…

Дорослі дуже люблять цифри. Коли розповідаєш їм, що у тебе з'явився новий друг, вони ніколи не запитають про найголовніше. Зроду вони не спитають: «а який у нього голос? В які ігри він любить грати? Чи колекціонує метеликів?» Вони запитують: «Скільки йому років? Скільки у нього братів? Скільки він важить? Скільки заробляє його батько?» І після цього вважають, що вже знають людину. Якщо скажеш дорослим: «я бачив гарний будиночок з рожевої цегли, у його вікнах — герань, а на даху — голуби», — вони не можуть уявити собі цей будинок. Їм треба сказати: «я бачив будинок за сто тисяч франків», — і тоді вони вигукують: «яка краса!»

Якщо ти любиш квітку — єдину, якої більше немає на жодній з багатьох мільйонів зірок, цього досить: дивишся на небо і відчуваєш себе щасливим. І кажеш собі: «десь там живе і моя квітка…» Та якщо баранець її з’їсть, це те саме, коли б усі зірки разом погасли! І це, по-твоєму, не має значення!

Треба було судити не за словами, а за справами. Вона дарувала мені свій аромат, осявала моє життя. Мені не слід було тікати. За цими жалюгідними хитрощами я мав вгадати ніжність. Квіти так непослідовні! Але ж я ще був дуже молодий, я ще не вмів любити.