Ірвін Ялом

Знаю, що мені доведеться вдовольнятися вашим образом, який зберігається в моєму мозку. І я дуже добре знаю, що цей образ поволі щезне. Нема нічого надійного і постійного, все на світі ілюзорне.

Чимало років я плекав уявлення, що насправді мертві — тільки ті, обличчя яких не може згадати жодна жива людина.

«Чимало вмирає надто пізно, а дехто — надто рано. Вмирай своєчасно!»

Ніцше: «Думка накласти на себе руки — могутня втіха, з нею щасливо перебуваєш не одну лиховісну ніч»

Еклезіаста: «Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом: час родитися і час помирати».

«Смерть жахає втратою не майбутнього, а минулого. Забування — це насправді різновид смерті, завжди наявний у житті».

Ірве, у тебе лише одне життя. Насолоджуйся кожною часточкою дивовижного явища, яке зветься свідомістю, і не мордуйся каяттям за те, що колись сталося!

Усі разом узяті філософські трактати і медичні праці не зарадять тому простому факту, що ми мусимо покидати одне одного.

травма, зазнана в дитинстві, навіть дуже ранньому, справляє несприятливий вплив з часто невиправними наслідками на комфортність і легкість життя, на самооцінку дорослої людини — аж до глибокої старості.

Усвідомлює, що важливо підтримувати зв’язки з людьми, але малоактивний у налагодженні таких зв’язків. Він ні в чому не знаходить радості і не дуже хоче жити далі. Пацієнт не має апетиту, підігріває заморожені страви, та й взагалі байдужий до їжі.