Клочко Роман

Сценарій — це те, що людина запланувала робити у ранньому дитинстві, а життєвий шлях — те, що трапляється насправді.

У грудні 1991 року, коли українські громадяни масово пішли голосувати за свою незалежність, вони одночасно списали Радянський Союз на смітник історії.

Просто запитайте себе: чому серед корінного населення Фундації не було жодного першокласного психолога, крім Бора Алуріна? А він дуже обережно готував своїх учнів, даючи їм не більше ніж основні знання.

Запала коротка тиша, а потім Фара сказав:

— Справді. Але чому?

— Можливо, тому що психолог міг швидко розібратися в усій цій ситуації — набагато швидше, ніж цього хотілося б Гарі Селдону. А так ми спотикаємося в пітьмі, бачачи не більше ніж туманні проблиски істини. Саме цього й хотів Гарі Селдон.

дуже простий спосіб. Для цього потрібна була така дуже зневажена людська риса, як здоровий глузд. Розумієте, є така галузь людського знання, як символічна логіка, її використовують для видалення всього того сухого гілляччя, що захаращує людську мову.

«Щоб домогтися успіху, недостатньо самого лише планування. Потрібна ще й імпровізація».

Корелл був одним із поширених явищ в історії – республіка, де правитель мав усі атрибути абсолютного монарха, крім титулу. Через це тут панував звичайний деспотизм, що не обмежувався навіть цими двома пом’якшувальними чинниками законних монархій – королівською «честю» та придворним етикетом.

Насильство, — прозвучала різка відповідь, — це останній притулок некомпетентності.

Це проблема галактичного масштабу. Це поклоніння минулому. Це деградація, це застій!

До того ж уважає себе хитрим, мов чорт, що робить його дурість більш помітною.

Чи можемо ми ризикувати теперішнім заради туманного майбутнього?