Александра Крісто

Пірати — брехуни за родом діяльності, королі — брехуни по крові.

Інколи, коли відмовляюся катувати здобич, ловлю такий самий погляд своєї команди. Про нас, мисливців на сирен, можна сказати багато чого, але ні: ми цими діями не насолоджуємося.
Океаном — так, але не смертями. Це необхідне зло, щоб зробити світ безпечнішим, але воно таке само ганебне, яке ганебне саме вбивство, навіть заради благої цілі. Коли це почне мені подобатися, сам стану тим, від чого намагаюся захистити світ.
— Солдатам війна не до вподоби

Краще бути відданим воїном, ніж ув’язненим зрадником

— Війни не виграють втечею, — каже вона.
— Війни взагалі не виграють, — відповідаю я. — Просто хтось їх програє.

Який сенс у мирних угодах, якщо країни не можуть жити мирно?

Але в кожної принцеси має бути свій принц

команда — це моя сім’я, а «Саад» — мій справжній дім

Пагосу боги вирізали зі снігу та криги, усі представники мають біле, наче молоко, волосся і блакитні, як небо, губи. Правителі Ідилії є нащадками бога кохання, тож кожен, кого вони торкаються, знаходить свою пару. А монархи Мідасу зроблені зі щирого золота

Я навіть почав вважати ту сирену вигадкою. Просто легендою для залякування принців. Чи причиною тримати їх на землі. Та щоразу, коли я втішався цією думкою, гинув принц. Це ще одна причина, чому не можу повернутися до Мідасу і стати

королем, яким хоче бачити мене батько. Не маю права спинятися. Доки вона жива