Ліна Костенко

  • Таня Панаитоваhas quotedlast year
    Гротеск
    Здається десь...
    Для кожної людини...
    У певному контексті...
    Є зразок вікна...
    Яке чарує, мов гротески...
    На келиху червоного вина...
    Вікно у світ...
    Де нас немає...
    Пробачити ...
    Це тяжко...
    Але напевно десь є світ,
    В якому все не так погано,
    В якому сльози – просто міф...
    Який чарує и бентежить,
    Якщо заглянути в вікно...
    Але ми тут і ми – реальні,
    А наші мрії як кіно...
    Пройдуть, загаснуть і затихнуть
    У каламбурі почуттів...
    Здається десь...
    Для кожної людини...
    У певному контексті...
    Є зразок вікна...
  • Daria Фещукhas quotedlast year
    Чужа душа — то тихе море сліз.
    Плювати в неї — гріх тяжкий, не можна
  • Daria Фещукhas quotedlast year
    Я зайва людям на своїй землі
  • Daria Фещукhas quotedlast year
    Як не буде,
    не скигли, доню, то великий брид.
    Здушили сльози — не виходь на люди.
    Болить душа — не виявляй на вид
  • Daria Фещукhas quotedlast year
    Що час летить, а треба якось жити.
    Любов любов'ю, а життя важке.
  • Таня Панаитоваhas quotedlast year
    вичайна собі мить…
    Звичайна собі мить. Звичайна хата з комином.
    На росах і дощах настояний бузок.
    Оця реальна мить вже завтра буде спомином,
    а післязавтра - казкою казок.
    А через півжиття, коли ти вже здорожений,
    ця нереальна мить - як сон серед садів!
    Ця тиша, це вікно, цей погляд заворожений,
    і навіть той їжак, що в листі шарудів.
  • Таня Панаитоваhas quotedlast year
    Здається з нами щось уже не те...
    Здається з нами щось уже не те...
    І навіть люди, місто й камні,
    Щось прошепоче – Те усе святе
    У що ти вірив - згинуло з віками
    Пройшло скрізь пальці,
    Як вода, зачерпнута відкритою рукою,
    А на лодоні лиш краплинки сну,
    У сяйві марив, як в полоні.
    І вічність та тяжка завіса,
    Що ми не здатні піднести,
    Роздавить вас, навіщо йти
    Навіщо тратити надію,
    У те усе, що нам святе,
    Скажи мені і я повірю,
    Та все ж із нами щось не те....
  • Таня Панаитоваhas quotedlast year
    як тепер тебе забути?
    І як тепер тебе забути?
    Душа до краю добрела.
    Такої дивної отрути
    я ще ніколи не пила
    Такої чистої печалі,
    Такої спраглої жаги,
    Такого зойку у мовчанні,
    Такого сяйва навкруги.
    Такої зоряної тиші.
    Такого безміру в добі!..
    Це, може, навіть і не вірші,
    А квіти, кинуті тобі.
  • Таня Панаитоваhas quotedlast year
    е говори печальними очима
    Не говори печальними очима
    те, що не можуть вимовить слова.
    Так виникає ніжність самочинна.
    Так виникає тиша грозова.
    Чи ти мій сон, чи ти моя уява,
    чи просто чорна магія чола...
    Яка між нами райдуга стояла!
    Яка між нами прірва пролягла!
  • Таня Панаитоваhas quotedlast year
    е треба думати мізерно...
    Безсмертя є ще де-не-де...
    Хтось перевіяний, як зерно,
    У ґрунт поезії впаде.
    Митцю не треба нагород,
    Його судьба нагородила,
    Коли в людини є народ,
    Тоді вона уже людина.
fb2epub
Drag & drop your files (not more than 5 at once)