Епіктет

Якщо ти зробив добро, а інший відчув добро, то чого ж ти, уподібнюючись дурням, прагнеш ще до чогось третього, на кшталт слави доброї людини або нагороди?

ой, хто не збагнув до кінця всієї шкоди від війни, не може до кінця зрозуміти і всієї її користі

той, хто не збагнув до кінця всієї шкоди від війни, не може до кінця зрозуміти і всієї її користі

Тому що, все існуюче погіршується, коли його поліпшують, і поліпшується коли його погіршують.

Невдача хай стежину іншу обере,
А це нікчемне слово «ситуація»
Вільному духу шкоди геть не нанесе.
Керує часом, простір підкоряє;
І хитрий Шанс у нього в кулаці,
Він Ситуацію підступную з трону скине:
«Служитимеш віднині ти мені!»
І людська Воля, сила нездоланна,
Дитя Душі безсмертної вона,
Знайде свій шлях до будь-якої цілі,
Хоч треба буде сто завад пройти.
Не метушись, якщо не все виходить,
Чекай, неначе той мудрець;
Коли твій дух постане і прикаже,
Навіть титани скоряться тобі

Є мисляче щось, з якого зроблені всі речі, і яке в своєму первинному стані пронизує, проникає і заповнює геть усе у всесвіті.
Думка в цій субстанції створює [118] те, образ чого вона сама собі намалювала.
Людина може формувати образи речей в своїх думках, направляючи їх безмежній субстанції, і тим самим, викликати створення того, про що вона думає.
Щоб цього досягти людина повинна перейти від суперницього до творчого стану розуму; вона повинна сформувати чітку уявну картину того, що хоче, і робити все можливе, з твердим НАМІРОМ і непохитною ВІРОЮ, кожен день, при цьому кожна окрема дія повинна бути ефективною

Є мисляче щось, з якого зроблені всі речі, і яке в своєму первинному стані пронизує, проникає і заповнює весь всесвіт.
Думка в цій субстанції створює те, образ чого вона сама собі намалювала.
Людина може формувати образи речей в своїх думках, направляючи їх безмежнії субстанції, і тим самим, викликати створення того, про що вона думає.

Він зберігав сталість у відносинах з друзями, не змінюючи їх через пересичення, але і не піддаючись надмірному захопленню ними.