Тетяна Черторижська

цього не станеться, то я не сумнівався в можливості налагодити стосунки з ними. І справді, якщо вони

— Розумніше сподіватися гіршого, — відповів інженер, — тоді кращою буде приємна несподіванка

протягом цього часу зберегти достатню кількість газу?
Таке страшне питання стояло перед пасажирами. Вони вже виразно бачили суходіл, якого треба було досягти за всяку ціну. Вони не знали, острів це чи континент; їм не було навіть відомо, в яку частину світу заніс їх ураган. Та яка б. не була ця земля, населена чи ні, гостинна чи непривітна, треба було її досягти!
О четвертій годині стало ясно, що аеростат не може більше триматися в повітрі. Він летів над самим морем. Гребені велетенських хвиль кілька разів уже лизнули нижню частину сітки, вірьовки якої намокли і обтяжували аеростат; він летів тепер, нахилившись набік, як птах з підстреленим крилом.
Через півгодини земля була на відстані лише однієї милі, але аеростат, виснажений, зів'ялий, у великих зморшках, зберігав газ тільки у верхній частині оболонки. Пасажири, які вчепилися за сітку, були занадто важкі для нього; незабаром вони опинилися по пояс у воді, під ударами несамовитих хвиль.