Кларісе Ліспектор

це ще вищий рівень свободи: не боятися бути незрозумілим.

Вона кружляла й танцювала, тому що, залишившись одна, вона стала в-і-л-ь-н-о-ю! Вона використає всі переваги так нелегко завойованої самотності: і ввімкнене на повну гучність радіо, і простір кімнати без Марій. Вона позичила у господині квартири трохи розчинної кави, попросила в неї також окропу в борг і випила все перед дзеркалом, аби лишень не втратити себе. Можливість знайти саму себе була благом, якого вона не знала раніше. «Мабуть, я ніколи в житті не була такою щасливою, як зараз», — думала вона. Вона нікому нічого не була винна, і ніхто не був винен їй. Вона навіть дозволила собі таку розкіш, як нудьга, і це була особлива нудьга.

У ці останні три дні, один, без своїх героїв, я зникаю як особистість, вилізаю сам із себе, як з одягу. Знеособлююся, аж поки не засну.

Макабеа легко знайшла будинок мадам Карлоти, і це здалося їй добрим знаком. Одноповерховий будиночок містився зліва за рогом, і між камінням бруківки пробивалася трава — вона одразу звернула на неї увагу, тому що завжди помічала все дрібне й незначне. Поки Макабеа натискала на кнопку дзвоника, в її голові блукала думка про те, що трава — це так легко і просто. В її голові часто виникали різні безпричинні думки, бо, незважаючи ні на що, вона мала внутрішню свободу

Часом мене турбує відчуття, немов я шукаю щось наосліп; і я прагну шукати далі, я відчуваю, що маю це зробити. Я маю достатньо мужності для цього, до певної міри. Я відчуваю страх лише від того, що це все нове для мене, що я можу знайти щось, чого знаходити не хочу

Усі ті, хто робив великі речі, робили їх, щоб подолати труднощі, труднощі зрушення з мертвої точки

Якби я могла, лишила б своє місце на цій сторінці порожнім: сповненим найглибшої тиші. І кожен, хто дивився б у цей порожній простір, сповнювався б власних бажань

Потрібно спочатку знати, а потім забувати. Лише тоді можна почати дихати вільно

Тому прохання — мене не потрібно виправляти. Пунктуація — це дихання речення, а моє речення дихає саме так. І якщо ви вважаєте мене дивакуватою, майте також повагу.

Я навіть починаю думати, що серед божевільних є і не божевільні. І що можливість, яка справді існує, не має бути роз’яснена зашореному буржуа. І якщо, намагаючись висловитися, людина заплутається в словах, вона може втратити свою хоробрість, вона втратить свободу.