Голлі Блек

— Якусь мить, — каже він, — я думав, чи то, бува, не ти в мене стріляла.

Я кривлюсь.

— І чому ти вирішив, що то була не я?

Він усміхається мені.

— Стрілець не влучив.

Я вже казала, що він уміє зробити комплімент так, щоб завдати ним болю. Також він може сказати щось начебто образливе так, що почуваєшся, наче тебе справді бачать.

— Я знав, що ти їй подобаєшся, — каже Лок. — Тому й мусив добути її першим. Пам’ятаєш вечірку в моєму саду-лабіринті? Як я поцілував її в тебе на очах?

— Я пам’ятаю, що ти тримав її в обіймах, та погляд її був спрямований на мене, — відказує Кардан.

— Жити завжди під чиїмось контролем, залежати від чиєїсь волі та примхи — це не життя.