Франка Паріанен

Рівень його серотоніну — справжнє жахіття!

Мелатонін насуплює від подиву брови.

— Сонце в зеніті до третьої ночі, а йому бракує світла?

Він знову кидає роздратований погляд на свої монітори.

— З чим же ми маємо справу?

Але далі здогадок діло не заходить. Тим часом з-за рогу швидкими кроками з’являється Кортизол.

— Можете пакувати свої речі. Мозок почув звук дзвінка, який нагадав хлопцеві про роботу. Я миттю запустив усі процеси на повну, тож ми увімкнули попурі з альбому «Турботи завтрашнього дня».

Через чотири години будильник вирве Лео зі сну.

— Ох, як тут холодно, — пробурмоче він, — а г

Ба більше — особливо класне відчуття тоді, коли вашому партнеру доводиться прокидатися з самого ранку, а вам можна спати далі. І навіть якщо з такого ватного стану вас вирве через 45 хвилин власний будильник, ви не подумаєте ані про мелатонін, ані про окситоцин, які влаштували це відчуття безпеки.

давні аюрведики локалізували чакри вздовж хребта і при цьому майже ідеально на рівні гормональних залоз (і кількох ключових нервових сплетінь).

автоімунне захворювання, яке не дає спокою залозі, — то через гормони впливу зазнають і колір шкіри, і цикл, і плодючість, і голос. Нам важко зосередитися, зачати дітей, залишатися бадьорими та й взагалі просто нормально жити.14 Нас переслідують відчуття апатії до всього, зокрема й до сексу, провали пам’яті, нас морозить, а на додачу ми відчуваємо страх і депресію.

Тут задіяні соціальні гормони — вазопресин, окситоцин.

Мотивація — бо nucleus accumbens — це те місце, куди прибуває дофамін, а кращого рушія немає.

Кому вдається збудити наше прилегле ядро, той одразу ж завойовує нашу симпатію з негайною готовністю до дій: «з’їсти шоколадний батончик» — дивно, але із таким завданням ми ніколи не зволікаємо. Так само, як і з усім іншим, що наш мозок визнав приємним.

Отже, якщо VTA завдяки дофаміну активує прилегле ядро, то, найімовірніше, ваші дії були ефективними. Тобто зв’язки між окремими кроками, які привели нас до результату, зміцніли. Асоціативний ряд виникає у формі стежини, яку ніколи ніщо не засмічує.

Якщо немає невизначеності, не треба рости, щось випробовувати, чогось досягати, тоді й мотивація не виникає. Немає нічого смачного в «Було і без того очевидно». Тобто під час сумнівів нас більше приваблює сам процес навчання, ніж кінцевий результат: «уміти».

рушійної сили гормонів наша кора нагадує кабіну екіпажу з напівробочими турбінами. Пілотам доводиться раз у раз вилазити й допомагати штовхати. А ми вимушені задіювати усю нашу силу волі, щоб просунутися ще на крок.