Джек Лондон

розтинав красу й вивчав її анатомію

середини бути не може. Перемагаєш або ти, або тебе;

Він розуміє мене

тим
лишень побільшуючи небезпеку, яка насправді існувала тільки в його уяві

Хлопець завжди був
чутливий до прекрасного, а тут було де виявити свою чутливість

Ото дурень! Сп'янів од жіночого личка й білих м'яких рученят.

Вона не відала, що таке справжній вогонь кохання. Все, що вона знала про кохання, — то була теорія: вона уявляла кохання, як мерехтливе сяйво зірок, як нечутне спадання роси або дзюркіт тихої річки, як прохолодний оксамит літньої ночі

межах її крайобрію містився увесь її світ: обмежений розум бачить обмеженість тільки в інших.

бачити на вулиці поважних паній.

Це було якесь духовне володіння, очищене від усього низького, вільне єднання духу, якого він не міг собі ясно збагнути.