осто звикли її називати Шурочкою, отож і стерлося прізвище. Шурочка і все! Рудницька. Так, правильно, вона це точно пам’ятає. Мама ж ось зовсім недавно її квитанції на комуналку приносила, щоб заплатити. І там було написано: Рудницька Олександра Сергіївна. У Лариси зорова пам’ять — дай Боже всякому. А вона ще тоді подумала: що це за чужі платіжки? Мабуть, посильні знову наплутали зі скриньками. А мама сказала, що Шурочка зовсім якось розхворілася, тож треба її комуналку оплатити. Чого вона нею так опікується — Ларисі невтямки. Ти диви, яка благодійниця знайшлася! Давні гріхи замолює? Дивна у них дружба.
А все ж таки: яке тільки чудернацьке плетіння! І справді, світ великий — а водночас і такий тісний. Може, просто збіг, бо людей з таким прізвищем чимало, а може, Рудницька Олександра — дійсно родичка тій далекій Елен? Бо там хтозна, інколи доля такого намішає! Треба буде у мами запитати. Мама про Шурочку багато чого знає, буває в неї час
200