Валерій Ананьєв

відгукуватися на будь-які прохання. Ось тільки я не знав, що в собачому колективі добродушність приймають за лоховство

Проте я усвідомив, як багато зла може зробити проста слабкість, бездіяльність або байдужість.

Ми живемо, радіємо, боремось, йдемо до своїх цілей, робимо все те, що здається важливим. Але ми вмираємо, наші могили заростають травою, надмогильні плити розсипаються, нас забувають разом із нашими вчинками, і навіть наслідки наших дій губляться в історії. Чи робить це наше життя порожнім?
Придумали собі сенс життя, возвеличили його над усім іншим і прийшли лише до того, що нас не стало. Нас забули. То чи варто перейматися через таку дрібницю, як життя?

Світ дуже жорстке, страшне і холодне місце. Але він стає ще страшнішим, якщо ми самотні. Якщо нам немає з ким розділити цей страх.
Ми одні. І завжди будемо одні — від народження і до самої смерті. Ніхто і ніколи не зрозуміє повною мірою те, що відбувається всередині іншої людини. Але це не означає, що ми повинні бути самотні. Нам потрібна опора, щоб не зламатися під тиском того, що нас оточує.

Любов — це головний бар’єр, що не дає вийти за рамки людяності, і єдине, заради чого дійсно варто бути вільним.

Свобода — це єдине, що у нас є від народження і що дійсно гідне боротьби.

Тепер моє завдання — скласти цей будиночок знову. Сформувати нову картину світу і правильно вставити в неї свій новий досвід.

Свобода — це єдине, що у нас є від народження і що дійсно гідне боротьби

Музика — це божественне чудо, створене Людиною.

Свобода. Свобода — це не дар, а привілей, за який потрібно заплатити велику ціну. Мені пощастило, за мене її заплатили інші, кого з нами вже немає, і як мінімум — я мушу зробити правильні висновки…