Ендрю Нейдерман

поглянула на теку в нього під пахвою.

— Ой, зачекайте, — вона розвернулася, підбігла до

і ми поїмо, — проспівала вона. — Тож готуйся їсти.

Робота стала такою собі дамбою, що стримувала реальність його особистої трагедії. Тепер же дійсність накрила його з головою спогадом про усмішки Ґлорії, її поцілунки, її захва

Вважаєш, що я зло в людській подобі? Можливо. Але ти — мій співучасник.

Він просто став працювати далі, дозволивши роботі себе поглинути, щоб не так багато думати, не пам’ятати, не страждати більшу частину часу від почуття провини.

Робота стала такою собі дамбою, що стримувала реальність його особистої трагедії.

Йому подумалося, що він би радо вдягнув нашийник і передав їй повідець. Він був готовий зробити для неї що завгодно

Я винен у дружинолюбстві, – казав він їй. – Маловідомому гріху, що полягає в надмірній любові до дружини. Я, відколи зустрів тебе, порушую першу заповідь: «Нехай не буде тобі інших богів передо Мною»

Це схоже на виставу, правда ж, Міріам? Я не можу пояснити, що зі мною коїться, коли заходжу до судової зали. Усе одно що завіса підіймається, а далі все відбувається за сценарієм. Здається, ніби майже не має значення, хто мій клієнт і що за справа. Я просто перебуваю там, а мої дії диктує сама доля

Я винен у дружинолюбстві, — казав він їй. — Маловідомому гріху, що полягає в надмірній любові до дружини. Я, відколи зустрів тебе, порушую першу заповідь: «Нехай не буде тобі інших богів передо Мною».