Ярослав Мишанич

Шлях самурая полягає у смерті. Коли справа доходить до вибору, де третього не існує — обирай смерть без вагань. Це — не найважче. Будь точним і рішучим, бо казати, що померти не досягнувши мети — недостойно, можуть лише легковажні софісти. Обтяженому вибором між життям і смертю зовсім не обов’язково досягати мети.

Однак жити, так і не досягнувши своєї мети, — це боягузтво

Померти ж без мети — смерть недостойна й ознака навіженості

Бути служителем це — завжди надавати підтримку своєму володареві, виконувати усі його доручення до єдиного, і зректися самого себе.

Щоранку необхідно засвідчувати свою повагу володарю й батькам, так само божествам і покровителям-буддам.

Чоловікові руки мали бути омиті кров’ю.

Ось Шлях для тих, хто прагне вивчати мою стратегію:

1. Не дозволяйте собі бути нещирим у думках.

2. Шлях пізнається в тренуваннях.

3. Заглиблюйтеся в кожен вчинок.

4. Вивчайте Шляхи всіх професій.

5. Розрізняйте набуття і втрату в мирських справах.

6. Розвивайте інтуїтивне мислення.

7. Помічайте те, що важко помітити.

8. Звертайте увагу навіть на дрібниці.

9. Не робіть нічого зайвого.

І ззаду і спереду — скрізь вірна смерть. Слабкий тут занепав би духом і загинув, але сильний все ще тримався, незважаючи ні на що.

Тому поверховим буде вважати, що той, хто впав у розпач, руйнує своє Я так, нібито це його покарання.

Отже, зневіритися у чомусь — це ще не справжній розпач, це лише початок, швидше — розпач наближається, як лікарі кажуть про хворобу. Тоді розпач проявляється відкрито: людина зневірюється у самій собі