— Не зазирай, Ларочко, до чужого вікна, бо як вони там насправді живуть — тобі невідомо. То їхнє життя, а ти — ти живи своїм. І хвалитися перед кимось — так то останнє діло.
Nikolashkahas quoted2 years ago
е й оце їхнє спільне миттєве зараз, недовговічне і хлипке.
502
Nikolashkahas quoted2 years ago
Вони не говорили про своє теперішнє життя, обходили його стороною — така собі ілюзія свободи, а тільк
Nikolashkahas quoted2 years ago
Моя маленька і велика дівчинка! Ти, мабуть, думаєш, що я маю викинути оті всі
Nikolashkahas quoted2 years ago
она ж уже ніби не жовтороте дівча, а зовсім доросла дівчина.
Nikolashkahas quoted2 years ago
То було все так несподівано і зовсім неждано. Такі собі кілька годин, що зуміли вже стривожити Надійчину душу, навіть до безсоння. А завтра ввечері вона знову помчить ніби й на заняття до Даника, а в голові одне — той незабутній вечір і думка, що, можливо, вони там знову зустрінуться. Чи зустрінуться? Бо
359
Nikolashkahas quoted2 years ago
Ех, минуле… Надійці воно незрозуміле, нерозбірливе і нез’ясоване. Коротше кажучи, — трансцендентне, як висловлюються філософи. Це слово, вихоплене пам’яттю із лекцій з музлітерату
340
Nikolashkahas quoted2 years ago
Всі навкруги охкають: «Надієчка — Боже дитятко! Яке то щастя!» Одна я — тварюка невмолима. Не розумію свого щастя! Як я можу її любити, коли вона з’явилас
308
Nikolashkahas quoted2 years ago
о вітер і сніг! Не сльози!!! Вітер і сніг... Холодно враз стало. Останні
278
Nikolashkahas quoted2 years ago
Ти чого, моя зіронько, чого? Все добре. Щось страшне тобі наснилося? Ні-ні, немає ніде і нічого страшного. Заспокойся, моя пташечко, моє ластовенятко. Дай-но я тебе віднесу в ліжечко, моя маленька. Спи, спи, моє кошенятко.