bookmate game
Сара Дж. Маас

Двір мороку і гніву

Notify me when the book’s added
To read this book, upload an EPUB or FB2 file to Bookmate. How do I upload a book?
  • Miloslava7766has quoted2 years ago
    — Я закохався в тебе, задавако, тому що ти була однією з нас, тому що мене не боялася й здобула свою ефектну перемогу, кинувши, немов спис, шматок кістки в Амаранту. Я тоді відчув дух Кассіана поряд зі мною й міг би заприсягтися, що чув, як він сказав: «Якщо ти не одружишся з нею, тупий дурню, це зроблю я».
  • Мар‘янкаhas quoted2 years ago
    Кохання… Кохання як бальзам. І кохання — отрута.
  • Аня Настасійчукhas quoted3 months ago
    «Я більше не жертва», — подумала я, обережно підходячи до дверей.

    І я не була мишею. Я була вовчицею.
  • Kirа Karpiukhas quotedlast year
    — Не консорт, не дружина. Фейра — Вища Леді Двору Ночі. Рівна мені в усьому. Вона носитиме мою корону, сидітиме на троні поруч із моїм. Ніколи не залишиться осторонь, ніколи не буде зі мною лише для розмноження, утіх і виховання дітей. Вона моя королева.
  • Kirа Karpiukhas quotedlast year
    — Емісарка в золотій короні. Це така традиція у Прифії?

    — Ні, — м’яко відповів Різенд. — Але їй так личить, що я не зміг утриматися.
  • Miloslava7766has quoted2 years ago
    Ось ти де. Я шукав тебе.

    Його перші слова мені — ні краплі брехні, ніякої загрози тим фейрі триматися подалі.
  • Анна Чебанюкhas quoted2 years ago
    Амрен і Мор розповіли мені, що розмах крил іллірійського воїна може багато розповісти про розмір… деяких інших частин його тіла.
  • Нанін ஐhas quoted2 years ago
    Я читала в ліжку, слухаючи веселе потріскування березових полін у каміні.

    Коли я перегорнула сторінку, з моєї книжки випав аркушик.

    Я кинула погляд на кремовий папір і почерк на ньому й випросталася.

    Різенд написав: «Я, може, й безсоромний любитель пофліртувати, але принаймні в мене не жахливий характер. Прийди й оброби мої рани, що залишилися після нашої сніжної баталії. Через тебе в мене синці по всьому тілу».

    Щось клацнуло на тумбочці, і вздовж відполірованої поверхні цінної деревини покотилася ручка.

    Я із сичанням схопила її й нашкрябала: «Іди зализуй свої рани сам і дай мені спокій».

    Папір зник.

    Пропав на деякий час — на значно довший час, ніж було потрібно, щоб написати кілька слів, які з’явилися на ньому, коли він повернувся.

    «Краще буде, коли ти залижеш мої рани».

    Моє серце закалатало сильніше, швидше і швидше, і дивна насолода прокотилася моїми венами, коли я перечитала його пропозицію кілька разів. Виклик. У ній був виклик.

    Я стиснула губи, щоб стримати усмішку, і написала: «Вилизати тебе де саме?»

    Папір зник, не встигла й крапку поставити.

    Його відповідь забрала тривалий час. І потім ось що: «Скрізь, де б ти хотіла вилизати мене, Фейро. Я б хотів почати з усюди, проте можу вибрати, якщо треба».

    Я написала у відповідь: «Будемо сподіватися, що я в цьому більш уміла, ніж ти. Пам’ятаю, як жахливо ти це робив у Підгір’ї».

    Брехня. Він злизував мої сльози, коли я мало не розбилася на друзки.
  • Маринка Дідичhas quoted8 days ago
    Я сяятиму — для нього. Сяятиму.
  • Маринка Дідичhas quoted8 days ago
    Подумала: я по вуха в проблемах — який чудовий початок.
fb2epub
Drag & drop your files (not more than 5 at once)