uk
Михайло Коцюбинський

Тіні забутих предків

Notify me when the book’s added
To read this book, upload an EPUB or FB2 file to Bookmate. How do I upload a book?
  • Таньчикhas quoted3 years ago
    Іван слухав тоненький дівочий голос і думав, що вона давно вже засіяла гори співанками своїми, що їх співають ліси й сіножаті, груні й полонини, дзвонять потоки і виспівує сонце… Але прийде пора, він поверне до неї, і вона знов позбирає співанки, щоб було одбуть чим весілля…
  • Таньчикhas quoted3 years ago
    Вона давно вже була Іванкова, ще з тринадцяти літ. Що ж в тому дивного було? Пасучи вівці, бачила часто, як цап перчить козу або баран валує вівці,— все було так просто, природно, відколи світ світом, що жадна нечиста думка не засмітила їй серця. Правда, кози та вівці стають од того кітні, але людям помагає ворожка.
  • Таньчикhas quoted3 years ago
    Коли вони старшими стали, забави були вже інші. Тепер Іван був уже легінь, стрункий і міцний, як смерічка, мастив кучері маслом, носив широкий черес і пишну кресаню. Марічка теж вже ходила у заплітках, а се значити мало, що вона вже готова й віддатись. Не пасли більше вкупі ягнята і стрічались лиш в свято або в неділю.
  • Таньчикhas quoted3 years ago
    Кума-кума, шо-с варила?
  • Таньчикhas quoted3 years ago
    Марічка перша змерзала і пускалася бігти.

    — Стій,— гукав на неї Іван,— звідки ти?

    — З Я-вор-рова,— цокотіла зубами синя Марічка.

    — А чия ти?

    — Ковальова.
  • Таньчикhas quoted3 years ago
    Але в Івановій пам'яті татова смерть не так довго жила, як знайомість з дівчам, що, скривджене ним безневинно, повним довір'я рухом подало йому половину цукерка.
  • Таньчикhas quoted3 years ago
    І втретє затрембітала трембіта про смерть в самотній хаті на високій кичері: другого дня по бійці помер старий Палійчук.
  • Таньчикhas quoted3 years ago
    Вона неймовірно подивилась на нього.

    — А нащо ж ти б'єш си?

    — А ти нашо коло воза стояла? Вона подумала трохи, не знаючи, що одповісти, і почала шукать щось за пазухою.

    Витягла врешті довгий цукерок.

    — Ади!

    Половину вкусила, а другу поважним, повним довір'я рухом подала йому.

    — На!

    Він завагався, але узяв.

    Тепер вони вже сиділи рядочком, забувши про вереск бійки й сердитий шум річки, а вона оповідала йому, що зветься Марічка, що пасе вже дроб'єта (вівці), що якась Марцинова — сліпа на одно око — покрала у них муку… і таке інше, обом цікаве, близьке і зрозуміле, а погляд її чорних матових очей м'яко поринав у Іванове серце…
  • Таньчикhas quoted3 years ago
    Нічьо… В мене є другі… май ліпші.

    Вона наче його потішала.

    Здивований лагідним тоном, хлопець мовчав.

    — Мені неня купила нову запаску… і постоли… і мережані капчурі… і…

    Він все ще не знав, що сказати.

    — Я си обую файно та й буду дівка… Тоді йому заздрісно стало.

    — А я вже вмію грати в денцівку.

    — Наш Федір зробив си таку файну флояру… та й як зайграє…

    Іван надувся.

    — Я вже щезника бачив
  • Таньчикhas quoted3 years ago
    . Ага! Се, певно, Гутенюкова дівка! І, не думавши довго, ударив її в лице. Вона скривилась, притулила руками до грудей сорочку і почала тікати. Іван зловив її коло ріки, шарпнув за пазуху і роздер. Звідти впали на землю нові кісники, а дівчинка з криком кинулась їх захищати. Але він видер і кинув у воду.
fb2epub
Drag & drop your files (not more than 5 at once)