Уроки хімії. Вечеря о шостій

І з таким захватом описала, як кохала свого дивакуватого, похмурого чоловіка, що Рот мимоволі відчув себе самотнім.

Що з ним не так? Люди мають погану звичку не зважати на чужі проблеми і трагедії, але, крім того, ще й не цінують те хороше, що в них є. Або було. І він із жалем згадав дружину.

Я розповідаю про атоми й молекули, Роте. Про справжні закони фізичного світу. Коли жінки засвоять основні поняття, вони усвідомлять, що їх обмежують штучно.

“Вечеря о шостій” — це не просто вступ до хімії. Це справжній урок життя: протягом тридцяти хвилин п’ять разів на тиждень вона не лише розповідає про вас і з чого складається ваш організм, а й пояснює, ким ви спроможні стати».

Як візьмуть сумніви, вдавай, що все гаразд.

Я згоден, що суспільство не є досконалим. Утім, коли йдеться про релігію, нас усіх змушують схилити голову, так би мовити, ставлять на місце.
— Невже? — здивовано спитала вона. — Я вважаю, що, навпаки, релігія знімає з нас відповідальність. Вона вчить, що ми ні в чому не винні — просто хтось або щось смикає за нитки, а ми не годні вплинути на те, що відбувається, хіба лише молитвами. А насправді ми самі спаскудили цей світ. Але в наших силах змінити все на краще.
— Невже ви вважаєте, що люди спроможні виправити цілий усесвіт?
— Я говорю не про всесвіт, а про нас самих, містере Роте. Ми можемо виправити власні помилки. Природа існує на вищому інтелектуальному рівні. Ми могли б досягти більшого, піти в розвитку набагато далі, але треба зробити зусилля й розчахнути двері. Багато розумних голів не може займатися науковими дослідженнями через безглузді упередження щодо статі і раси. Мене це бісить, і гадаю, вас також. Наука має розв’язати чимало важливих проблем: голод, хвороби, смерть. А ті, хто заради власної користі і спираючись на культурні пережитки навмисно зачиняють двері перед іншими, є не просто нечесними, а й свідомо лінивими. І з такими людьми я часто стикалася в Гейстінґському науково-дослідному інституті.

А в Келвіна я закохалася тому, — вела вона далі, — що він був розумний і добрий, а ще був першим чоловіком, який спри­ймав мене всерйоз. А тепер уявіть, якби всі чоловіки сприймали жінок всерйоз. Освіта стала б іншою. Склад робочої сили повністю б змінився. Радники з питань подружнього життя залишилися б без роботи. Ви розумієте, куди я хилю?

— А чому люди рідко говорять те, що думають?
— Бояться наслідків, — пояснила Гаррієт.
— Неабияких наслідків, — підтакнув Волтер.

Дозвольте поцікавитися, що вам найбільше подобається в цій програмі?
— Повага до мене як людини.

Щоразу, як вас беруть сумніви, — знову звернулася вона до аудиторії, — або ви чогось боїтеся, пам’ятайте: відвага — запорука змін, а зміни з погляду хімії — це те, для чого ми створені. Отже, завтра, тільки-но прокинетесь, повторюйте нове гасло. Не стримуйте себе. Не силуйтеся виправдати чиїсь очікування. І в жодному разі не дозволяйте будь-кому навішувати на вас нікчемні ярлики приналежності до релігійних конфесій, статі, раси, майнового стану. Дорогі мої пані, розвивайте власні здібності. Творіть своє майбутнє. А коли сьогодні повернетеся додому, запитайте себе: що саме я ладна змінити? І беріться до роботи.