До зустрічі з тобою

шовсь луною по порожньому стадіону:
– Повернеш, коли знімешся на ноги.

Я вперше звернулася по допомогу з безробіття. Відвідала сорокап’ятихвилинну співбесіду віч-на-віч та групову співбесіду, де сиділа в гурті близько двадцяти різношерстих чоловіків і жінок, половина з яких здавалась такою самою злегка приголомшеною, як і я, а другу половину складали байдужі, незацікавлені обличчя людей, що навідувались сюди вже багато р

– Повернеш, коли знімешся на ноги.

Я вперше звернулася по допомогу з безробіття. Відвідала сорокап’ятихвилинну співбесіду віч-на-віч та групову співбесіду, де сиділа в гурті близько двадцяти різношерстих чоловіків і жінок, половина з яких здавалась такою самою злегка

перше звернулася по допомогу з безробіття. Відвідала сорокап’ятихвилинну співбесіду віч-на-віч та групову співбесіду, де сиділа в гурті близько двадцяти різношерстих чоловіків і

І, я певен, щойно ти переступиш поріг того будинку, ті недоумки не захочуть тебе втрачати.
— Недоумок, — сказав Томас.
— Не я, — жуючи, сказав тато, перш ніж мама встигла щось промовити.

у тарілку, й таки стукнула його по пальцях ложкою, коли він знов потягнувся по них

Мама накладала картоплю на татову тарілку. Вона поклала дві картоплини, а тато вихопив із сервірувальної тарілки третю та четверту. Мама перепинила його, повернувши картоплини назад

Патрік називає мене розкішною, коли хоче затягнути в ліжко, проте він досить відвертий у цьому — ми ж знаємо одне одного майже сім років.

Я всміхнулася йому.
Він послав мені повітряний поцілунок, і його голос розійшовся луною по порожньому стадіону

Але якби той… — розітнув нерухоме холодне повітря Патріків голос.

І на мені був не той бюстгальтер.