Король шрамів

Женю, — спокійно озвалася вона, — якось я набралася й наполягала, щоб ти зробила з мене білявку.
— Оце цікаво! — втрутився король. — І який був результат?
— Вона мала розкішний вигляд, — повідомила Краяльниця.

«Пам’ятай, хто ти такий».
Ніколаї знав. Він був королем, котрий лише почав припускатися помилок. Він солдат, для котрого війна не скінчиться ніколи. Він покинутий у лісі байстрюк. І він не боявся померти вже сьогодні.
Хлопець схопив шип і простромив власне серце.

Хто мріятиме замість нас?

«Не зважай на серце», — шуанська приказка. Роби те, що повинен.

Спершу вони були бідними, але щасливими, а потім стали просто бідними.

Жінки не люблять, щоб їх спокушали. Їм хочеться, щоб на них дивилися і слухали.

Не можна перейматися тим, що було чи буде, тим, що вже втрачено чи, можливо, вдасться здобути. Існує лише поточна мить.

маячню.
— Він любив Равку, — повторила дівчина. — А що таке Равка? Хто це — Равка?
— Ми всі. Від селянина до принца.

Втрачена віра — це коріння дерев у загубленому лісі, що чекають, коли знову зацвітуть.

«Прощавай, Матаясе».
Ніхто не відповів. Вона залишилася в тиші сама.