Тепер, коли вона зайшла так далеко і скомпрометувала себе якщо не вчинками, то помислами, Ковпервуд став здаватися їй ще звабливішим. Не лише фізична його чарівність хвилювала її, — сильна пристрасть не знає такого обмеження, — внутрішня цілісність цієї людини привертала її і вабила, як полум’я вабить метелика. В його очах світився вогник пристрасті, нехай пригашений волею, та все ж владний, і за її уявленням — всесильний.