Мамо, — заплакала я, — тато… він, буває, приходить… і… і… мені страшно!!
amacuk2010has quoted8 months ago
Я поступово усвідомлювала біль утрати…
amacuk2010has quoted8 months ago
усе, нема татка!
amacuk2010has quoted8 months ago
Але я відмовлялася, тому що раптом ясно усвідомила, що завтра, після того як татка покладуть у глибоку холодну яму, я його більше не побачу. Ніколи! Ніколи — це страшно, бо це назавжди.
amacuk2010has quoted8 months ago
Адже смерть — це те єдине, що трапляється з людиною назавжди
amacuk2010has quoted8 months ago
Я довго не могла наважитися зайти до кімнати, де стояла труна з татом. Просто боялася
amacuk2010has quoted8 months ago
Я знаю, що тато помер, — ледве чутно прошепотіла я тремтячими губами
amacuk2010has quoted8 months ago
— Батько помер. Сьогодні вночі. Ховатимемо завтра. Треба в морг, на розтин, бо він…