Балада про нещасливе після

- Єванджелін, тобі треба йти.

Громовий гуркіт вилився з "Валорі", такий гучний, що потряс арку, ангелів і землю під ногами Єванджелін.

- Забирайся звідси, - сказав Джекс.

Вона витримала його погляд, востаннє, бажаючи знати, як змінити його думку. - Я б хотіла, щоб у нашої історії був інший кінець.

- Я не хочу іншого кінця, - категорично сказав Джекс. - Я просто хочу, щоб ти пішла.

- Для мене немає більше нічого однаково цінного.

Але вона була його. Їй просто потрібно було сказати йому, що вона кохає його.

- Єванджелін... - Його голос був хрипким. - Повернись до мене.

Я не померла, - намагалася сказати вона. Але щось було не так з її горлом. І здавалося, що Джекс не чує її думок.

Він мовчки обійняв її міцніше і притиснувся своїм чолом до її чола. Вона не була впевнена, чи він плаче, чи вона, але на її щоках було мокро, як від сліз. Це було дуже схоже на сльози. А потім вона відчула...

Нічого.

Але вона була його. Їй просто потрібно було сказати йому, що вона кохає його.

- Єванджелін... - Його голос був хрипким. - Повернись до мене.

Я не померла, - намагалася сказати вона. Але щось було не так з її горлом. І здавалося, що Джекс не чує її думок.

Він мовчки обійняв її міцніше і притиснувся своїм чолом до її чола. Вона не була впевнена, чи він плаче, чи вона, але на її щоках було мокро, як від сліз. Це було дуже схоже на сльози. А потім вона відчула...

Нічого.

- Я маю на увазі... це лише одна ніч, - тихо промовив він. - Вранці ти можеш забути про це. Ти можеш знову вдавати, що я тобі не подобаюся, а я можу вдавати, що мені байдуже. Але сьогодні дозволь мені уявити, що ти моя.

- У тебе добре виходить, - прошепотіла вона. - Ти часто подорожуєш з дівчатами, з яких обдерли шкіру?

Це принесло їй тихий сміх. - Ні. - Потім тихо, коли він провів тканиною по її попереку, трохи нижче вигину талії, - Ти б ревнувала, якби я це зробив?

Я не ревнива людина, - хотіла сказати Єванджелін, але замість цього вирвалося - Звичайно.

Джекс розсміявся, цього разу голосніше.

Її охопило збентеження. - Я не це хотіла сказати.

- Все гаразд. Я б, мабуть, убив ще одного чоловіка, якби застав його з тобою в такому стані. - Руки Джекса стиснули її плечі сильніше і, один за одним, відірвали рукави сукні, так що те, що залишилося від сукні, повністю спадало з неї.

- Єванджелін... - низький голос Джекса звучав далеко, але він, мабуть, був поруч, бо вона відчувала його. Вона відчувала прохолоду його рук, що м'яко ковзали під її ногами і обережно під шиєю, коли він притискав її до своїх грудей.

- Мені боляче, Джексе.

- Я знаю, серденько. Я збираюся відвести тебе в безпечне місце.

- Не дивись на мене так. Я бачила, як ти виглядав, коли прийшов сюди, обіймаючи її за плечі.

- Як я виглядав?

- Так, ніби ти готовий вбити за неї.

- Не дивись на мене так. Я бачила, як ти виглядав, коли прийшов сюди, обіймаючи її за плечі.

- Як я виглядав?

- Так, ніби ти готовий вбити за неї.

- Не хвилюйся, я не скажу твоєму чоловікові, що ти одержима мною.