Мислення швидке й повільне

Кожен автор, коли пише свою книгу, думаю, розмірковує, де і коли вона стане в пригоді читачам. Для мене це офісний кулер, біля якого збираються і пліткують колеги

Люди оцінюють відносну важливість якогось питання, спираючись на легкість його пригадування, а легко ми згадуємо інформацію, широко висвітлену в засобах масової інформації. Часто згадувані теми закарбовуються в пам’яті, інші — залишаються поза увагою

Споглядання великої кількості людей в уніформі не стимулює креативності

Ми обійшлись із Сеймуровою статистикою як усі, хто опинявся в подібній ситуації: взяли до відома і забули про неї.

Ми часто впевнені — навіть тоді, коли помилилися, і ці помилки неупереджений спостерігач помітить швидше за нас.

помічати помилки інших та вказувати на них набагато простіше і навіть приємніше, ніж визнавати свої власні.

Розгляньте, наприклад, фрагменти слів «ВМ_ _И» і «М_ _О». Люди, яких попередньо попросили згадати про якийсь свій ганебний вчинок, най­імовірніше, доповнять ці пропуски, утворивши слова «ВМИТИ» і «МИЛО», а не, скажімо, «ВМІТИ» і «М’ЯСО». Навіть більше, одна лише думка про те, щоб вдарити колегу ножем у спину, спонукає людей купувати мило, засоби для дезінфекції або мийні засоби взагалі, а не батарейки, сік чи шоколад. Схоже, відчуття нечистого сумління викликає бажання очистити власне тіло; цей потяг називають «ефектом леді Макбет»

Усі ці відкриття поєднує те, що думка про гроші дає настанову на індивідуалізм: небажання взаємодіяти з іншими, залежати від них або відгукуватися на їхні прохання.

Учені-когнітивісти неодноразово підкреслювали в останні роки, що пізнання отілеснене, бо ви думаєте своїм тілом, а не лише мозком

Напрошується несподіваний висновок: ефекти виснаження его можна нейтралізувати за допомогою глюкози.