Сто років самотності

Викинь дурні думки з голови, — сказав він їй. — Ти будеш щаслива.

полковник Ауреліано Буендіа потроху зрозумів, що таємниця спокійної старості — це не що інше, як укладення чесної угоди з самотністю

"Ну й дурень, — сказала вона Амаранті. — Каже, що вмирає через мене. Хіба я — заворот кишок абощо?" Коли ж офіцера справді знайшли мертвого під її вікном, Ремедіос Прекрасна підтвердила своє перше враження: "А що я казала, — зауважила вона. — Справжнісінький дурень".

Вона навчилася брехати так правдоподібно, що зрештою сама почала знаходити розраду в своїх вигадках.

"Речі теж по-своєму живі, — з різким акцентом проголошував циган, — треба тільки вміти розбудити їхню душу"

Якось, коли брат детально описував йому механізм кохання, він урвав його запитання: "А що ти тоді відчуваєш?" Хосе Аркадіо, не довго думаючи, відповів:
— Щось таке, як землетрус

Нікуди ми не підемо, — відказала вона. — Ми зостанемося тут, бо тут у нас народився син.
Але ж у нас тут досі ще ніхто не вмер, — заперечив їй Хосе Аркадіо Буендіа. — Людина не прив'язана до землі, в якій не поховано її небіжчика.
Урсула мовила лагідно, однак рішуче:
Якщо мені треба буде вмерти, щоб ми залишилися тут, я помру

Людина не прив'язана до землі, в якій не поховано її небіжчика.

В світі відбуваються неймовірні речі, — скаржився він Урсулі. — Зовсім поряд, по той бік річки, є безліч найрізноманітніших чарівних пристроїв, а ми тут і далі животіємо, як останні невігласи

Та, попри всю свою неосяжну мудрість і ореол таємничості, Мелькіадес був створений з людської плоті, вага якої тримала його при землі, у вічному полоні великих і малих прикрощів та клопотів повсякденного життя.