Прокляття Справжнього Кохання

— Я не хочу, щоб тут був хтось, окрім тебе, — прошепотів він. Потім одним із своїх блискавичних рухів він спритно вкрав пензлик з її пальців.

І він кохав її.

Він кохав її.

Він кохав її.

Він кохав її.

Він кохав її так сильно, що переписав історію. Він відмовився від того, що, як він вважав, було його єдиним шансом на кохання. І тепер він нарешті розірвав закляття, з якого ніколи не думав, що зможе вирватися.

- Я кохаю тебе, - просто сказав він. Потім його обличчя різко стало серйозним. - Я ніколи не випущу тебе з поля зору.

- Ти говориш це так, ніби це має бути погрозою.

Він продовжував урочисто дивитися на неї. - Це не просто тимчасово, це назавжди, Лисичко.

- Мені подобається, як звучить назавжди. - Вона посміхнулася до його пальців, а потім потягнулася, щоб торкнутися його щоки, бо тепер він теж посміхався.

- Не плач, коханий. - Вона дбайливо витерла його сльози пальцями. - Зі мною все гаразд.

Вона посміхнулася йому.

Його очі широко розплющилися і стали блакитними, як чисте небо після бурі.

- Як це... - затнувся він.

Це було трохи зворушливо. Його похмурий рот м'яко розтулився, коли він, здавалося, забув, як говорити.

- Я вже казала тобі. Ти - кохання мого життя. Ти мій, Джекс з Дупла. І ти не будеш моїм кінцем.

- Але ж ти помирала.

- Ні, - сказала вона, трохи збентежена. -Я просто забула дихати.

- Я колись задавалася питанням, чи існує доля, - тихо промовила вона. - Я боялася, що це означає, що у мене немає вибору. Тоді я потай сподівалася, що фатум існує, що ми з тобою призначені одне одному, що якимось чудесним чином я - твоє справжнє кохання. Але тепер мені байдуже, чи існує доля... бо мені не потрібно, щоб вона вирішувала за мене. Я не хочу, щоб вона робила цей вибір. Я прийняла рішення, Джексе. І це ти. Це завжди будеш ти, до кінця часів. І я боротимуся з долею чи будь-ким іншим, хто намагатиметься нас розлучити... включаючи тебе. Ти - мій вибір. Ти моє кохання. Ти мій. І ти не будеш моїм кінцем, Джексе.

- Я кохаю тебе, Джексе.

Знаю, що моя віра в кохання може здатися безглуздою. Знаю також, що її може бути недостатньо. Але роблю це не тому, що вірю в перемогу. Насправді я трохи боюся, що програю. Я більше не думаю, що кохання - це гарантія перемоги чи довгого і щасливого життя. Але я думаю, що це причина боротися за ці речі. Я знаю, що моя спроба врятувати Джекса може закінчитися вогняним вибухом, але я краще згорю разом з ним, ніж буду дивитися, як він горить.

Знаю, що моя віра в кохання може здатися безглуздою. Знаю також, що її може бути недостатньо. Але роблю це не тому, що вірю в перемогу. Насправді я трохи боюся, що програю. Я більше не думаю, що кохання - це гарантія перемоги чи довгого і щасливого життя. Але я думаю, що це причина боротися за ці речі. Я знаю, що моя спроба врятувати Джекса може закінчитися вогняним вибухом, але я краще згорю разом з ним, ніж буду дивитися, як він горить.

Джекс захищав її. Він завжди захищав її.

І їй потрібно було захищати його.

Джекс захищав її. Він завжди захищав її.

І їй потрібно було захищати його.