Проте лови та втеча — це не лише послідовності скорочень м’язів; вони зорієнтовані на певну мету. Лови можуть складатися з бігу, лазіння, стрибків чи нападу із засідки (залежно від обставин) — усього, що збільшує шанси запопасти здобич. Для втечі може знадобитися переховування, заклякання на місці чи рух зигзагом. І тут постає інша монументальна ідея ХХ століття, яку іноді називають кібернетикою, зворотним зв’язком чи контролем. Ця ідея пояснює, як фізична система може виявитися телеологічною, тобто мати рушій — призначення або цілі. Усе, що для цього потрібно, — спосіб відчувати стан (власний і стан середовища), уявлення про цільовий стан (чого система хоче, чого намагається досягти), здатність вирахувати різницю між поточним станом та цільовим і репертуар дій, що позначені своїми типовими ефектами. Якщо система здатна запускати дії, що зазвичай скорочують різницю між поточним станом і цільовим, кажуть, що вона прямує до цілей (і якщо світ достатньо прогнозований, вона їх досягне). Цей принцип було виявлено природним добором у формі гомеостазу, як-от тоді, коли наш організм регулює свою температуру за допомогою тремтіння і потіння. Коли люди відкрили цей принцип, то спроектували на його основі аналогові системи (термостати, круїз-контроль), а потім і цифрові системи, такі як програми для гри в шахи та автономні роботи.