Але врешті проблема стала очевидною: зробивши науку арбітром метафізики, ми позбавляємо світ не лише Бога, а й любові, ненависті, сенсу — допускаємо існування світу, який очевидно не відповідає тому, у якому ми живемо. Це не означає, що, якщо ви вірите в сенс, ви також повинні вірити в Бога. Але, якщо ви визнаєте, що не існує наукового підґрунтя для Бога, ви, по суті, зобов’язані зробити висновок, що не існує наукового підґрунтя і для сенсу, а отже, життя ним не наділене. Іншими словами, екзистенційні твердження не мають ваги; будь-яке знання — наукове.