uk
Аґата Крісті

Таємниця Iндiанського острова (або «Десять негренят», або "І не лишилось жодного")

Notify me when the book’s added
To read this book, upload an EPUB or FB2 file to Bookmate. How do I upload a book?
  • Анастасия Водзинськаhas quotedlast year
    Неприємно ж відчувати, що люди пащекують.
  • Adezku Evanshas quoted8 days ago
    Мені закортіло — ніде правди діти — самому вбити! Я це ототожнював із прагненням митця до самовираження. Я був — у всякому разі в думці — митцем злочину! Моя уява, що стримувалася суворими канонами моєї професії, потай набрала величезної сили. Я мусив (мусив!), мусив учинити вбивство! Більше того, йшлося не про якесь звичайне вбивство! Це мав бути фантастичний злочин — щось грандіозне, нечуване! На цьому позначилась, мабуть, схильність до незвичайного, що збереглася в мене з юних років. Я жадав чогось театрального, неймовірного! Я прагнув убивати… Так, я прагнув убивати… Але — як би то не здалося декому безглуздим — мене обмежувало й заважало природжене почуття справедливості. Невинний не повинен потерпіти!
  • Adezku Evanshas quoted8 days ago
    Жінка спрокволу підступала до Ломбарда, тримаючи пістолет напоготові. Та осторога виявилась зайвою: Філіп Ломбард був мертвий — куля влучила в серце…
  • Анастасия Водзинськаhas quotedlast year
    Тут губився контакт із усім іншим світом — острів сам був нібито зовсім відокремленим самостійним маленьким світом. Світом, звідки ти, можливо, ніколи не повернешся.
  • sjsh sjjsjshas quotedlast year
    "Ось вони всі, голубчики, — пошепки мурмотів Блор: — Емілі Брент, Віра Клейторн, доктор Армстронг, Ентоні Марстон, старий суддя Уоргрейв, Філіп Ломбард, відставний генерал Макартур, кавалер багатьох орденів, а також містер і місіс Роджерс, що мають обслужувати гостей".
  • b9108421263has quoted2 years ago
    Шість фарфорових індійчат… лише шість — скільки лишиться до вечора?.."
  • b9108421263has quoted2 years ago
    Ідіот, він проковтнув усе, що я йому наплескав. Тут усе легко обійшлося… Та однак слід бути дуже обережним".
  • b9108421263has quoted2 years ago
    Роджерс вийшов з їдальні й нечутними кроками підкрався до площадки. Він побачив, як четверо чоловіків одночасно відкрили двері, почув скрегіт ключів і клацання засувок.
    — Усе як слід, — прошепотів він сам до себе й повернувся до їдальні. Там усе готове було до сніданку
  • b9108421263has quoted2 years ago
    Десять індійчат пообідать сіли;
    Захлинулося одне — дев'ять залишилось.
    "Який жах, — подумала, Віра, — адже сьогодні саме так і сталося!"
  • b9108421263has quoted2 years ago
    Унизу, в їдальні, Роджерс спантеличено дивився на фарфорових індійчат.
    — От чудасія: можу побитися об заклад, що їх було десять, — очманіло бурмотів він собі під ніс.
fb2epub
Drag & drop your files (not more than 5 at once)