Світло між двох океанів

Пам’ятаю як дивилась фільм і ридала. Тяжка історія. Проймає до глибини.

Читала книжку за порадою сестри. Спершу нічого не очікувала від неї, бо анотація обіцяла нам історію про дитину, яку не можуть поділити дві жінки. Фе, що за мелодрама, думала я, і не хотіла читати. Але все ж вирішила почитати. І виявилося, книжка глибока і сумна.

Том пройшов жахіття Першої світової війни. Він повністю самотній, бо порвав стосунки з батьками і братом. Він погодився на роботу наглядачем маяка на далекому віддаленому острові. Ізабель випадково познайомилася з ним під час його перебування в маленькому містечку Партаґез і закохалася в нього. Вони одружилися і перебралися на острів. Ізабель мріяла про дітей, але три вагітності закінчилися викиднями. Одного дня до острова прибило човен з мертвим чоловіком і немовлям. Том зобов'язаний був повідомити про знахідку, та Ізабель ублагала його не робити цього, адже найімовірніше мати загинула - дитина була загорнута в жіночу кофту. Дівчинка росте, їй уже чотири. Вона обожнює жити на самотньому острові, любить плавати, вдивлятися з маяка вдалину, зустрічати катер з припасами щотри місяці. Якось під час візиту в Партаґез Том і Ізабель довідуються про Ханну, жінку, яка несповна розуму, бо її чоловіка і дитину поглинув океан, але вона не вірить в це і просить усіх знайти її сім'ю. До неї ставляться поблажливо і ніхто не дослухається всерйоз. Тома починають мучити докори сумління і незабаром Ханна про все довідається. І дівчинку починають ділити дві сім'ї.

Роман виявився набагато глибшим, ніж я очікувала. Авторці вдалося розкрити перед читачем цілу низку проблем. Як це - жити самітником на віддаленому безлюдному острові, де ні магазинів, ні друзів, ні лікарів, ні телефону, лише океан, маяк і мартини. Як це - втрачати вагітність за вагітністю, і врешті втратити надію. Як це - отримати дарунок небес, чудове немовля, яке нікому не потрібне, і ростити його як власну дитину. Як це - мучитися докорами сумління, втратити сон і апетит, і розуміти, що твоє щастя збудоване на брехні і нещасті іншої людини. Як це - втратити всю сім'ю, щастя, надію, і не могти змиритися з цим. Як це - мусити віддати любу, пещену, дорогу дитину, і розуміти, що вона втрачена для тебе назавжди. Як це - отримати дитину, яку вважала втраченою, і яка тебе ненавидить всією душею, відмовляється їсти, втікає з дому; постати перед страшним вибором - віддати її тим, кого вона вважає батьками чи залишити у себе і щоразу марно намагатися до неї достукатися. Як це - бути цією дитиною, яку відірвали від батьків, від тепла і затишку, від усього знайомого і звичного і віддали чужим людям, які називають тебе чужим іменем і не дають бачити маму і тата.

Як шкода, що дитина стала жертвою таких обставин, було дуже важко читати, як її забирали від названих батьків. Коли читала, була на стороні Тома і Ізабель, але потім замислилася і поміняла думку. Звісно, вони її виховали і прихистили, але походження дитини доведене і вона має рідних, як би жорстоко це не було.

Вердикт: Цікава сімейна історія на тлі австралійської природи.