Конотопська вiдьма

панич убрав аж п'ять мандрик* (*Сирникiв.)

Вiйтесь собi, куди хочете, хоч на шибеницю

Iзийду у пустиню i уселюся у горах Араратських, у послiднiх моря. Цур вам!

обглядав їх оком, неначе облiчував або розглядав кожного у пику; а вiн - я ж кажу - бiльш тридцяти лiку не знав, а козака нi однiсiнького у твар* (* В лице.)

Я йому хука усучу

Не журiтесь, добродiю! Усе козацтво наше укупi, нi жоден не пошвандяв нiкуди

и не погнав Ригорович вп'ять химер, як було пiсля перепою на великоднiх святках

Не взяв же його й чорт на вигадки! Чує кiшка, де сало лежить

Так що ж бо наш Уласович? Нi пари з уст. Далi прийнявся, мнявкав-мнявкав, та й начне про воли, а кiнча про голуби

тiльки що ще задумаєш свататись, то й станеш зараз брехати, i що без брехнi нi жоден чоловiк не сватався.