Сміх у кінці тунелю. Нотатки українського анестезіолога

Але теорія без практики — дурна, а практика без теорії — сліпа.

сенс у словах знав.

І ще: читайте книжки. Якщо є речі, заради яких варто жити, то це книжки, музика і той, хто чекає

Майбутнє відкривається тому, хто йде.

Не буває поганих лікарів, бувають ледачі, які не бажають учитися нового.

Рідко запам’ятовуєш видужалих пацієнтів, але довго пам’ятаєш тих, хто помер.

Щастя — це як здоров’я. Коли ти здоровий, то не помічаєш цього, але варто захворіти — починаєш розуміти, що втратив.

Часом краще жахливий кінець, ніж жахіття без кінця.

Так часто трапляється: допомагаючи комусь, ми виліковуємося самі.

Легко воювати, коли не відповідаєш за працівників.

розумієш, що смерть неминуча і варто цінувати життя, якого іноді так бракує.