Зіпсований

Хочеш знати, чому ти тут? — спитав він напружено. — Ти тут, бо ти така сама, як і я, Ріко. Ти тут, тому що багато хто намагається вказувати нам, як ми повинні жити. Намагається утримати нас у рамках стереотипів.

Майкл провів губами вгору по моїй шиї.

— Нам кажуть, що наші бажання є протиприродними, що свобода брудна. Хаос, божевілля та секс сприймаються як щось жахливе. І чим старшим стаєш, тим більше звужують ці рамки

вона дозволила собі жити за власними правилами. Але страждатиме вона за правилами всіх інших.

Ми не потребуємо сексу, щоб вижити, але він нам потрібний, щоб жити, — пояснив Майкл. — Це спосіб отримати задоволення. Один із небагатьох станів, коли всі п'ять почуттів максимально загострені.

Ми не потребуємо сексу, щоб вижити, але він нам потрібний, щоб жити, — пояснив Майкл. — Це спосіб отримати задоволення. Один із небагатьох станів, коли всі п'ять почуттів максимально загострені.

Так, ти будеш у моєму ліжку, крихітко, але не раніше, ніж зненавидиш мене.

Вона глибоко вдихає, а потім видихає.

— Ну, це ніби ти економиш свої сили для чогось. Стримуючись, — каже вона, притискаючись до мене й влаштовуючись зручніше. — Але це не має жодного сенсу. Життя йде лише в один кінець, і зворотного шляху немає. Чого ти чекаєш?

— Ти пам’ятаєш, як минулого літа твоя мама змусила тебе з друзями взяти нас із Тревором у похід? — питає вона. — Ти дозволяв нам робити все. Ти дозволяв нам наблизитися до краю скелі. Залазити на валуни. Ти дозволив Тревору лаятися… — Її пальці скручуються мені на спині, стискаючи мою футболку. — Але ти б не дозволив нам зайти надто далеко. Ти сказав, що нам потрібно зберегти сили для зворотньої дороги. Ось такий ти.

— Що ти маєш на увазі?

знаю. Можливо, я не зміг не залишити хоча б частинку тієї ночі. — А потім він нахилився і прошепотів мені на вухо: — А може, десь у глибині душі я завжди знав, що цей день настане.

Я посміхнулася, сльози текли по моєму обличчю. Це було ідеально. Каблучка, будинок, навіть пропозиція.

Він пообіцяв мене розлютити, але він також пообіцяв бути добрим зі мною і завжди приходити по мене.

Але мені слід задуматися… чи справді ми зможемо це зробити? Продовжувати ігри? Хвилювання? Пристрасть?

— Люди живуть не так, як ми, Майкле. — Я повернула голову, щоб знову поглянути на нього. — Вони ходять у кіно. Вони обіймаються перед багаттями…

— Я трахну тебе перед багаттям, — відповів він, обертаючи мене навколо й усміхаючись, коли я засміялася.

Але потім він притисся і тихо притулився губами до мого чола.

— Інші люди для нас не мають значення, Ріко. Ми не дозволяємо їхнім правилам стримувати нас. Що ми можемо, а що не можемо, не має значення. Хто нам завадить?

опустив руку до внутрішньої сторони мого стегна.

— А потім я зроблю все можливе, щоб нагадати тобі про те, який я добрий, щоб ти не могла перестати думати про мене, коли ми не разом.

Я втягнула повітря, відчуваючи, як його пальці стискають моє стегно, від чого в мене вже починає пульсувати.

— Це означає, що ти збираєшся закінчувати коледж, але я з повагою прошу, щоб, коли приходитимеш додому, ти спершу бралася за мене перед домашнім завданням, — продовжив він, проводячи великим пальцем по моєму клітору крізь трусики. — І це означає, що тобі доведеться постійно оглядатися через плече й здогадуватися, що я маю в рукаві, тому що я завжди приходитиму по тебе.

А потім піднявся його інший кулак, і я широко розплющеними очима дивився, як він розкрив пальці, і переді мною щось блиснуло. Я перестала дихати, коли він надягнув каблучку на мою ліву руку і продовжував шепотіти мені на вухо:

Вона підійшла до мене, знову взявши моє обличчя.

І я подивився в її блакитні очі, знаючи, що це завжди мене переслідуватиме. Що якби вона так і не сплила? Що б я робив?

Я ковзнув рукою навколо її шиї, а другою обхопив її талію, взяв її губи своїми й поцілував так глибоко, що жар її рота наповнив усе моє тіло.

Я міг би цілувати її вічно.

Торкнувшись своїм чолом її чола, я провів великим пальцем по її обличчю, пестячи його.

— Я люблю тебе, Ріка.

Я завжди тебе любив.

Вона розпливлася в усмішці, сльози текли по її обличчю, коли вона обняла мене за шию і притягнула до себе. Я міцно стиснув її, уткнувшись обличчям у її волосся, не бажаючи її відпускати.

Після всіх років і всіх моментів, коли я повинен був здогадатися, знадобилося, щоб її ледь не вбили, щоб я зрозумів, що вона значила для мене. Щоб я усвідомив, наскільки вона була вкорінена в кожну