Робінзон Крузо

Єдине, що я міг тоді придумати, це вилізти на товсте, гіллясте дерево поблизу, схоже на ялину, але з колючками, і пересидіти на ньому ніч, а коли настане ранок, вирішити, якою смертю краще померти, бо жити тут мені здавалося неможливим.

Думаю, немає таких слів, якими можна було б правдиво змалювати захоплення і поривання людської душі, врятованої, сказав би я, з самої могили, і я анітрохи не дивуюся тому, що, коли оголошують помилування злочинцеві, який стоїть уже із зашморгом на шиї й от-от має повиснути, то завжди при цьому присутній лікар, щоб пустити йому кров, бо від несподіваної радості у помилуваного може зупинитися серце.

Нема чого й казати, що всі ці дванадцять днів я щохвилини чекав смерті, та й ніхто на кораблі не сподівався, що залишиться живим.

Однак мені судилося бути винуватцем власної загибелі. Як і тоді, коли я не мав сили подолати своїх бродяжницьких нахилів і не послухався добрих порад батька, так і тепер я не міг опиратись зробленій мені пропозиції.

Коли б я задовольнився тим, що мав, то, мабуть, дочекався б життєвих радощів, про які так переконливо казав батько, називаючи їх постійними супутниками тихого, скромного існування.

по кілька днів сяяло сонце. Мені, як і раніше, не вистачало багатьох речей у господарстві, і, сидячи в печері під час штормів, я користався вимушеним ув’язненням для занять ремеслом. Так, наприклад, я не раз намагався сплести кошик, одначе завжди мені бракувало годящих прутів. Я знав, як це роблять, – іще в дитинстві мені часто доводилося спостерігати за працею сусіди-кошикаря. Він мав приятельські стосунки з моїми батьками, і матінка мене до нього відпускала. Я не тільки з цікавістю спостерігав за роботою моторних рук старого, а й допомагав йому. Тому вся заковика була в матеріалі.
Так тривало, поки мені не спало на думку: а чи не згодяться для кошика

Замолоду люди часто не соромляться своїх провин – їм набагато важче пережити каяття…

Нікому б я не порадив сміятися з таємних передчуттів і знаків, посланих долею! Кожен, хто має хоч трохи спостережливості, може підтвердити, що вони існують і правильно вказують нам, як чинити в тому чи тому випадку.

Я не знаю тих людей, а мені ж доведеться довіритися їм, поставивши під загрозу своє життя і добробут

Нескінченна турбота про власну безпеку зробила мене майже байдужим до комфорту й трохи притупила мою винахідливість.