Що ти кажеш після привітання? Психологія людської долі

Отже, перше запитання, яке слід поставити щодо ілюзій, звучить так: «Ви чекаєте на Санта-Клауса чи на Смерть?»

Сценарій — це те, що людина запланувала робити у ранньому дитинстві, а життєвий шлях — те, що трапляється насправді.

одна річ у житті є достеменнішою за податки й так само точною, як смерть: що швидше ви заводите нових друзів, то хутчіш вони стають старими.

У більшості випадків людина проводить своє життя, обдурюючи світ і, зазвичай, себе саму.

Щоб привітатися, ви спочатку викидаєте з голови все те сміття, що назбиралось у ній відтоді, як ви потрапили додому з пологового відділення,

«Я+, Ти+» — це те, до чого людина або дозріває в дитинстві, або мусить дізнатися через тяжку працю пізніше; цієї позиції годі досягти просто завдяки силі волі.

схиляються до жаб, мають чорну смугу, закладену батьками, яка знову й знову тягтиме їх назад, якщо вони її не подолають; у надзвичайних випадках вони марнуватимуть свої сили, якщо їх не врятує диво, тобто психіатричне або самолікування.

Незалежно від того, яким є рішення, його можна виправдати, зайнявши позицію на основі глибоко вкорінених переконань — позицію, що передбачає погляд на світ і всіх людей у ньому, які є або друзями, або ворогами

Якщо сценарій матері передбачає, що у поважному віці вона буде самотнім інвалідом, то одного з дітей мусять готувати з народження до того, що він чи вона залишиться й доглядатиме її, тимчасом як інших навчають розійтися по світу і зіграти ролі невдячних дітей.

Якщо жінка, яка вирішила ще дівчинкою, що її мрією є вийти заміж і виховувати дітей, зустрічає чоловіка, який ухвалив те саме рішення у дитинстві, то їхні діти матимуть гарний старт у житті.