Що ти кажеш після привітання? Психологія людської долі

Отже, перше запитання, яке слід поставити щодо ілюзій, звучить так: «Ви чекаєте на Санта-Клауса чи на Смерть?»

Сценарій — це те, що людина запланувала робити у ранньому дитинстві, а життєвий шлях — те, що трапляється насправді.

одна річ у житті є достеменнішою за податки й так само точною, як смерть: що швидше ви заводите нових друзів, то хутчіш вони стають старими.

У більшості випадків людина проводить своє життя, обдурюючи світ і, зазвичай, себе саму.

Щоб привітатися, ви спочатку викидаєте з голови все те сміття, що назбиралось у ній відтоді, як ви потрапили додому з пологового відділення,

викладачі Міжнародної асоціації транзакційного аналізу й учасники семінару з транзакційного аналізу в Сан-Франциско, який я відвідую щотижня. До тих, хто найбільше цікавиться сценарним аналізом, належать Карл Боннер, Мелвін Бойс, Майкл Брін, Віола Каллаґан, Геджес Кейперс, Леонард Кампос, Вільям Коллінз, Джозеф Конкеннон, Патриція Кроссмен, Джон Дюзей, Мері Едвардс, Франклін Ернст, Кеннет Евертс, Роберт Ґулдінґ, Мартін Ґродер, Гордон Гей

О+Т=В1→П→С→В2 (Формула Т)

О+Т означає, що обман спрацьовує за допомогою трюку, завдяки чому відповідач реагує (В1). Потім рушій натискає на перемикач (П), після чого настає момент спантеличення або збентеження (С), а тоді обидва гравці забирають свою винагороду (В2). Усе, що відповідає цій формулі, є грою, а все, що не відповідає, нею не є.

Та найбільш прямий зв’язок зі сценарним аналізом має праця Г. Дікманна, який систематично пов’язує казки з моделями життя батьків. Дивіться: Dieckmann, H. ’Das Lieblingsmärchen der Kindheit und seine Beziehung zu Neurose und Persönlichkeit.’ Praxis der Kinderpsychologie und Kinderpsychiatrie 6:202—208, August—September, 1967. А також: Märchen und Träume als Helfer des Menschen. Bonz Verlag, Stuttgart, 1966.

Сценарії, як правило, базуються на дитячих ілюзіях, що можуть зберігатися впродовж усього життя; але в більш чутливих, сприйнятливих та розумних людей ці ілюзії розчиняються одна по одній, а це призводить до різноманітних життєвих криз, описаних Еріксоном12. Серед цих криз — переоцінка батьків у підлітковому віці; протести, часто ексцентричні, у середньому віці; і поява філософії згодом.

Іноді, однак, надто відчайдушні спроби зберегти ілюзії в поважному віці спричиняють депресію або спіритуалізм, тимчасом як відмова від усіх ілюзій може призвести до відчаю.