Що ти кажеш після привітання? Психологія людської долі

Отже, перше запитання, яке слід поставити щодо ілюзій, звучить так: «Ви чекаєте на Санта-Клауса чи на Смерть?»

Сценарій — це те, що людина запланувала робити у ранньому дитинстві, а життєвий шлях — те, що трапляється насправді.

одна річ у житті є достеменнішою за податки й так само точною, як смерть: що швидше ви заводите нових друзів, то хутчіш вони стають старими.

У більшості випадків людина проводить своє життя, обдурюючи світ і, зазвичай, себе саму.

Щоб привітатися, ви спочатку викидаєте з голови все те сміття, що назбиралось у ній відтоді, як ви потрапили додому з пологового відділення,

Можна побачити, що існує дев’ять можливих типів взаємодоповняльних транзакцій (ББ, БД, БДит, ДБ, ДД, ДДит, ДитБ, ДитД, ДитДит)

Оскільки Я-стани відрізняються один від одного так само, як і справжні люди, важливо знати, який зі станів задіяно в кожного з людей, коли між ними щось відбувається.

Два інші гасла, що поширені не лише серед психіатрів, а й серед великих мас населення: «Не можна вказувати людям, що робити» і «Я не можу вам допомогти, ви мусите допомогти собі самі». Обидва гасла — відверта брехня. Людям можна вказувати, що робити, і чимало з них робитиме це, до то ж добре. І ви можете допомогти людям, а вони не мусять допомагати самі собі. Вони просто повинні встати після того, як ви їм допоможете, і братися до своїх справ. Але такими гаслами суспільство (я маю на увазі не уявне суспільство, а всі суспільства) заохочує людей залишатися в рамках своїх сценаріїв і часто доводити їх до трагічної розв’язки.

Кожна людина ще в ранньому дитинстві вирішує, як житиме та вмиратиме, і цей план, який він чи вона має у своїй голові ціле життя, називається сценарієм. Її тривіальна поведінка може визначатися свідомо, але важливі рішення вже ухвалено: з ким вона укладе шлюб, скільки матиме дітей, у якому ліжку помре, і хто буде поруч із ним чи з нею тієї миті. Це може бути не те, чого їй хочеться, але це саме те, що відповідає її бажанням.

Щоб привітатися, ви спочатку викидаєте з голови все те сміття, що назбиралось у ній відтоді, як ви потрапили додому з пологового відділення, а потім визнаєте, що це конкретне привітання вже ніколи не повториться.