Історія нового імені

розпач від загубленого жіночого життя, що обірвалося через потребу ненависті, жагу розплати або справедливості.

той день переді мною ясно постали матері родин старого кварталу. Одні стривожені, інші вже з усім змирилися. Губи міцно стиснуті, голови втягнуті в плечі, завжди готові накричати на своїх дітей, якщо ті їм набридали. Плелися по вулиці або худющі, із запалими очима і щоками, або розтовстілі, з широкими сідницями, розпухлими гомілками, обважнілими грудями, з важкими сумками в руках, з дітьми, що бігли слідом, учепившись їм за спідниці або пхикаючи, щоб їх узяли на руки. О Господи, вони ж лише на десять — максимум двадцять років старші за мене. Але здавалося, що вони втратили всі ознаки жіночності, які для нас, дівчат, були особливо важливі та які ми намагалися підкреслити одягом, зачісками, макіяжем. Вони уподібнилися тілами до своїх чоловіків, братів, загрубіли від тяжкої праці, близької старості, хвороб.

усередині маленького є дещо менше, що хоче вискочити назовні; а ззовні великого є дещо більше, що хоче його втримати в собі.

Коли впевненість у чомусь і так уже нетривка, досить якоїсь дрібниці, щоб її зруйнувати.

Невже батьки ніколи не вмирають і їхні діти попри все змушені тримати їх у собі?

Слова, слова… Ними за бажання можна гори звернути, але й горя наробити чимало.

Коротше кажучи, ми виступали за порушення традиційних правил, але лише для того, щоб згодом їх підтвердити.

Але протягом нашої відпустки ми могли насолоджуватися його увагою: вона — як предмет його неможливого кохання, а я — як розумна порадниця, що тримає під контролем і його, і її безумство.

люди часто переконують себе у брехні, аби лише не дивитися правді у вічі

Відродження, що одночасно було і повстанням: він і вона, вона і він, разом, що знову пізнавали життя, видаляли з нього отруту, разом створювали нове його бачення як чисту радість думати й жити.