Шпигунки з притулку «Артеміда»

«Ти не можеш перетнути море, просто стоячи на березі й дивлячись на воду». І це не я придумала, а Рабіндранат Тагор

Дівчина чарівливо всміхнулася, демонструючи великі білі зуби з прогалинкою між двома передніми. Та й сама вона була дорідна, висока й плечиста. Її пташиний ніс із горбинкою, смаглява шкіра й зібране ззаду кучеряве каштанове волосся видавали в ній грекиню. Лише сині очі, що світилися м’яким теплим вогнем, свідчили про краплю північної крові в її родовому дереві.

Як поживають твої демони?
— Здається, вони от-от мене з’їдять, — в

Аня вирішила, що записуватиме всі свої маленькі радості, і тоді, коли буде геть нестерпно, перечитуватиме, аби не плакати.

Але якщо сорок років поспіль тренувати всі шість органів чуття, зокрема інтуїцію, то на старості літ почнеш помічати й те, чого не хотів би

Ти не можеш перетнути море, просто стоячи на березі й дивлячись на воду»