2022

Ця книга про Мунка — перша, на яку я натрапила у пошуках. Автор — філолог, письменник і історик мистецтва. Книга базується на листах і щоденниках Мунка та його сучасників, архівних матеріалах тих часів. Читається не як худліт, звичайно, інколи нагадує описи до епізодів серіалу, але сприймається легко і картинки легко постають перед очима.

Якщо запитати про що вони — я не відповім. Це той випадок, коли зосереджуєшся не на сюжеті, а на своїх відчуттях, в процесі читання і після. Це світлий сум, надія, ніжність. А сенси, які закладав автор, він розповідає сам у короткій передмові до кожної новели. Історії — наче казки для дорослих або, точніше буде сказано, для дорослих дітей.

Мішелю дванадцять років. Він живе в Парижі кінця 1950 — початку 1960-х років, епосі рок-н-ролу й Алжирської війни. Окрім читання, хлопець має не аби який талант грати у настільний футбол, завдяки чому він й став завсідником бістро «Бальто». У прихованій кімнаті він знайшов прихисток і друзів — інтелектуалів, які, щоб урятувати своє життя, перетнули Залізну завісу. Ця зустріч раз і назавжди змінила життя Мішеля. Бо всі ці люди були невиправними оптимістами. Кожен зі своєю особливою історією.

І шахи, звичайно. Тут вони другорядний герой, але такий, якого хочеться дізнатись краще та потоваришувати.

Сестри Цибі, Магда та Ліві потрапили у табір ще у підлітковому віці. Молодша Ліві та старша Цибі провели там два роки, Магду привезли у табір пізніше, за що вона завжди відчувала почуття провина. Що не була з сестрами, ще не страждала з ними весь цей час. І такі почуття мають всі ті, хто, на їхню думку, «страждав» недостатньо. І всі ті, хто вижив.

Понад століття в невеличкій кав'ярні подають каву та подорожують часом. Чотири різні історію, які так чи інакше поєднуються. І кожен з її героїв має поважну причину повернутись в минуле. Є чимало умов. Та найголовніша: встигнути повернутися в сучасний час, доки кава не охолоне...

Everything will happen will happen. І ще одне, про що обов'язково має пам’ятати подорожуючи, навіть, якщо у минулому спробувати щось змінити, обставини все одно складуться таким чином, щоб те, що має відбутись з вами у майбутньому, відбулось всупереч будь-чому. Але зрештою це може змінити вас. Ваші думки, почуття та емоції. Те, що матиме сенс для вас у теперішньому часі. Те, що може вплинути на ваше майбутнє. А отже, сенс є.

Чотири жінки. Чотири історії. Які так чи інакше перетинаються між собою. І між усіма нами. Події у книзі розвиваються після 2014 року, і звучать всі ті самі актуальні питання що й зараз. Різниця лише в тому, що тепер вони болючіше, гостріші, безкомпромісні.

Всіх їх об’єднує одне — пошук себе та власної ідентичності. Розуміння того, а чого ж врешті решт хочеться по-справжньому?

Якщо ви не читали книгу Гізер Морріс «Татуювальник Аушвіц», то я вам дуже раджу.

Один із героїв нової книги — той самий татуювальник, який обрав Гізер, щоб розповісти свою історію та донести її світу. Вони зустрічались багато років поспіль, потоваришували, авторка стикалась з різними його настроями та нюансами, які її необхідно було навчитись долати та сприймати, аби завершити роботу над сценарієм (який згодом перетворився на книгу) так, щоб не травмувати Лалє, героя історії, та зберегти власний спокій.

Окрім Лалє, авторці довелось зустрітись з чималою кількістю цікавих неймовірних людей, які поділилися з нею своїми історіями, які вплинули на її світосприйняття та життя. Все, що їм було потрібно, аби їх вислухали, не перериваючи питаннями та уважно слідкуючи за перебігом подій в їхніх історіях. Це те, чого часто не вистачає. Адже ми більше любимо говорити про себе, аніж годинами слухати іншу людину. Хороша новина в тому, що цьому можна навчитись.

Книга читается легко, очень классные переходы от истории Сары к истории Джулии. Хочется теперь больше узнать о произошедшем, поехать к велодрому и заехать в концлагеря под Парижем, промежуточные остановки на пути в Освенцим.

Я так и не ответила себе на вопрос, поддерживаю ли я героиню в ее стремлении не просто узнать правду любой ценой, но и донести ее до всех к ней причастных без их на то ведома. Вопреки желанию самой Сары. И сладкая концовка оставила горькое послевкусие. Но это моя проблема. Книгу — рекомендую.

Эта история могла произойти в любом городе России. В каждом из них есть свой дурачок Павлов, залетевшая от местного парня девочка, тракторист, жизнь которому давно не мила, и следователь, для которого применение силы — единственный способ закрыть сложное дело и выслужиться перед начальством. Это история про каждого отдельного маленького человека. Которые вместе и формируют ту самую обезличенную массу. От этого было бы грустно раньше, возможно, но сейчас это даже не вызывает удивления. Словно элемент цепочки событий.

От книги веет тоской и безысходностью. Наверное, ее точно не стоит читать тем, кто может узнать в ней себя. Но они ее и не прочитают.

Это история двух братьев, еврея Пауля и чистокровного арийца Отто, которого семья усыновила сразу после рождения. По иронии судьбы, они оба родились 24 февраля 1920 года, тогда же, когда в сотнях километрах от Берлина, в мюнхенской пивной «Хофбройхаус», на свет появился еще один младенец по имени Национал-социалистическая немецкая рабочая партия. По иронии судьбы, тогда же, 24 февраля 2022 года, когда Россия напала на Украину.

Мальчики выросли, и волею судьбы подружились с дочерью еврейского миллионера Дагмар и веснушчатой немкой Зильке. Подружились тогда, когда происхождение ещё не имело значения и Германия только-только начала приходить в себя после Первой Мировой войны. Их судьбы оказались тесно переплетены, чего никогда бы не произошло, если бы к власти не пришёл Гитлер. Развязка книги оказалось довольно неожиданной для меня, но ожидаемой с учётом тех условий и времени. Но не осудить и принять у меня не получилось.

Книга художественная, но в ее основе — реальные исторические факты и истории членов семьи автора, отец которого был сыном светских евреев.