Краями Грузії. У пошуках скарбу країни вовків

У Тбілісі твердо стелять хмари. Отже, тут буде м’яко спати?

Адже мандрівника, який вирушає в довгу путь, лякають аж ніяк не теракти чи турбулентність. Понад усе на світі він боїться повернутися додому…

Привіт! – Гамарджоба! (дослівно: «Будь переможцем!», звідси ж і головний грузинський тост – гаумарджос).
До зустрічі – нахвамдіс.
Спасибі – мадлопт.
Даруйте, можна вас на хвилинку? (вигук, щоб привернути увагу) – укацрават!
Будь щасливий! – Гаі харе! (можна використати замість «дякую», а також як тост)
Вибачте – бодіші (ще ввічливіша форма – ма патіе).
Брате, сигарети не знайдеться? – Дзмао, сигарети момеці ра?
Принесіть, будь ласка, десять хінкалі! – Ту шейдзлеба аті хінкалі!
Я не можу більше пити! – Метц вір давлев!

Коба має повернутися туди, куди не можна не повернутися, щоб сказати новому мандрівникові: «Забудь про час, мій друже, ти в Грузії», і навчити гостя, що головне в житті – це світанок в очах.

І раптом згадав: зарі – грузинською «дзвін». Але так само називається й хор, що відспівує небіжчиків.

можна підкорити… Ми кажемо – «піднятися».

Свани із прадавніх часів піднімалися на Ушбу, Шхару, Тетнульд та інші знамениті вершини Кавказу, але найвідоміший альпініст, який народився в цих краях, – Михаїл Хергіані.
Хергіані, як і Юрія Гагаріна, пригощала чаєм англійська королева, удостоївши сванського альпініста титулу «тигр скель».

Грузії кажуть: «Можна зрозуміти, що людина тупіє, якщо видно, що в неї тупіє ніж»

Людина, яка любить говорити, що життя – це лише жарт, «короткий жарт, який не кожному дано зрозуміти».

ма патіе, грузинською «пробачте мені»,